25 апреля 2017

Українство просить парламенти України та Польщі засудити акцію "Вісла"

Науковці та громадські діячі звернулися до Верховної Ради України та Сейму Республіки Польща з  проханням засудити акцію «Вісла» як злочин польського комуністичного режиму. Звернення було ухвалене у ході круглого столу «Акція «Вісла» – злочин польського комуністичного режиму», що відбувся у Києві 20 квітня.
Нині деякі антиукраїнські організації та представники окремих польських політичних сил намагаються виправдати примусову депортацію українців, пов’язуючи її з польсько-українським конфліктом у роки Другої світової війни.
«Ми, учасники круглого столу, закликаємо Верховну Раду України та Сейм Республіки Польща засудити акцію «Вісла» як злочин, вчинений польським комуністичним режимом проти власних громадян – українців за національністю. Україна та Польща, країни, які зазнали великих втрат від комуністичного режиму, нині активно проводять політику подолання тоталітарної спадщини. Її елементом є надання правової оцінки злочинам, вчиненим цим режимом. Така оцінка є гарантією неповторення схожих дій у майбутньому. Обидві держави мають спільно докласти максимум зусиль, аби досягти міжнародного засудження комуністичного режиму як злочинного. Правова оцінка акції «Вісла» парламентами обох країн – важливий крок до антикомуністичного «Нюрнбергу», – йдеться у зверненні.
Нагадаємо, що акція “Вісла” (28 квітня – 29 липня 1947 року) – військово-політична операція польської комуністичної влади, що стала інструментом етнічної чистки та полягала у депортації всього українського населення з південно-східних регіонів Польщі (Лемківщина, Холмщина, Надсяння й Підляшшя) до її північно-західних земель. Далі наводимо текст звернення, ухваленого учасниками круглого столу.
* * *
Звернення учасників круглого столу
«Акція «Вісла» – злочин польського комуністичного режиму»
до Верховної Ради України та Сейму Республіки Польща
20 квітня 2017 р., м. Київ
28 квітня – чергові сумні роковини в історії України і Польщі. 70 років тому польським комуністичним режимом було розпочато військово-політичну операцію із примусової депортації українського цивільного населення, яка отримала назву акція «Вісла». Рішення про її проведення було ухвалено найвищим державним та партійним керівництвом комуністичної Польщі. Справжньою метою операції визначалося «остаточне розв’язання української проблеми в Польщі».
Акцію «Вісла» було проведено силами польського війська та органів державної безпеки. Її жертвами стали близько 150 тисяч українців Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, яких примусово депортували з малої батьківщини, позбавили майна і розпорошили по всій території північної та західної Польщі з метою асиміляції у «новому польському середовищі» та із забороною вживання щодо них назви «українець». Підозрюваних у сприянні УПА та тих, хто намагався повернутися до рідних домівок, затримували та відправляли до табору в Явожно, де вони зазнавали катувань з боку співробітників органів держбезпеки. Вже після завершення акції «Вісла» було також примусово депортовано українські родини, які мешкали у Красноставському, Замостянському та Білгорайському повітах Люблінського воєводства, без огляду на ступінь лояльності та партійну приналежність.
Акція «Вісла» стала продовженням депортацій організованих комуністичним тоталітарним режимом, що розпочалися із підписання 9 вересня 1944 року «Угоди між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР». Загалом жервами депортаційно-переселенських акцій у 1944-1951 роках стали понад 700 тис. українців.
Акцію «Вісла» засудили Сенат Республіки Польща, а також Президенти України та Польщі у спільній заяві. Але, на превеликий жаль, сьогодні деякі антиукраїнські організації та представники окремих польських політичних партій намагаються виправдати цю примусову депортацію українців, пов’язуючи її із діяльністю ОУН та УПА, польсько-українським конфліктом у роки Другої світової війни.  
Ми, учасники круглого столу, закликаємо Верховну Раду України та Сейм Республіки Польща засудити акцію «Вісла» як злочин, вчинений польським комуністичним режимом проти власних громадян – українців за національністю. Україна та Польща, країни, які зазнали великих втрат від комуністичного режиму, нині активно проводять політику подолання тоталітарної спадщини. Її елементом є надання правової оцінки злочинам, вчиненим цим режимом. Така оцінка є гарантією неповторення схожих дій у майбутньому. Обидві держави мають спільно докласти максимум зусиль, аби досягти міжнародного засудження комуністичного режиму як злочинного. Правова оцінка акції «Вісла» парламентами обох країн – важливий крок до антикомуністичного «Нюрнбергу».
* * *
Слід відзначити, що із даного приводу не лишилася осторонь "закерзонська" українська громада, яка також проголосила відповідну заяву до 70-річчя акції "Вісла", текст якої ми наводимо нижче...
* * *
Виповнюється 70 років від часу, коли польська комуністична  влада, використовуючи характерну для тоталітарних режимів засаду колективної відповідальності, здійснила злочинну  військово-політичну акцію «Вісла», в ході якої на західні та північні землі повоєнної Польщі з Лемківщини, Західної Бойківщини, Надсяння, Холмщини депортовано майже 150 тисяч українців - споконвічних мешканців цих земель , наших односельців, сусідів, родичів.
Для пропагандистського публічного вжитку польський комуністичний режим твердив, що це був єдиний  спосіб остаточно побороти на цих теренах збройну діяльність УПА.
Однак справжньою  метою акції «Вісла», яку тодішні польські  правителі у  директивних документах, як правило, під грифами «строго таємно», «таємно» старанно приховували, як рефрен звучало: «остаточно розв’язати українську проблему в Польщі», тотально депортувавши решту українців на «повернені землі», «поселюючи їх там у можливо найрідшому розпорошенні», «де вони швидко асимілюються», тобто полонізуються.
Коли ж після закінчення акції «Вісла» раптом виявилось, що не депортовано українців з трьох повітів Люблінського воєводства (Красноставський, Замостянський, Білгорайський), виправляючи цей недогляд,  Державна комісія безпеки терміново 1 серпня 1947 року скеровує відповідним   виконавчим структурам таємну інструкцію з вимогою, що  «українські родини з цих повітів, незважаючи на ступінь лояльності чи партійну приналежність мають бути виселені», включаючи «українські родини демобілізованих і солдатів діючої служби».
А щоб на місцях нового поселення українців  органи влади не забували своїх функцій, 10 листопада 1947 року в таємній інструкції Міністерства повернених земель їм нагадували: «Засадничою метою переселення поселенців «W» є їх асиміляція в новому польському середовищі, слід докласти усіх зусиль, щоб ця мета була досягнута».
Одночасно, щоб стерти матеріальні свідчення споконвічної присутності українців на Закерзонні, у роки панування комуністичної влади  на українських етнічних землях в південно-східній Польщі руйнували церкви, українські цвинтарі, місця української національної пам’яті.
Акція «Вісла» супроводжувалась грубими порушеннями базових прав людини, жорстокими репресивними заходами. Через катівні концтабору в Явожно, як правило, без жодних правових підстав пройшло майже 4000 українців, серед них не одна сотня жінок, дітей, 22 греко-католицьких та 5 православних священиків. Від тортур, нестерпних умов перебування, хвороб там загинуло 163 ув’язнених українців.
Впродовж 1947-1956 років польські військові суди винесли українцям понад 470 смертних вироків, в тому числі 3 судді спеціально створеного військового суду оперативної групи «Вісла»  протягом трьох місяців його діяльності у 1947 році засудили до смертної кари 173 українців.
Об’єднання «Закерзоння» незмінно вважає депортаційну акцію «Вісла» етнічною чисткою з ознаками геноциду  польських громадян української національності , яку здійснила повоєнна  тоталітарна польська   держава.
Об’єднання «Закерзоння» з вдячністю оцінює як і виважену ухвалу Сенату Республіки Польща від 3 серпня 1990 року, в якій засуджено акцію «Вісла», так і  висловлене у ній прагнення Сенату, щоб, наскільки це можливо, були виправлені кривди, зумовлені цією акцією.
Об’єднання «Закерзоння» розцінює заяви окремих польських громадських організацій та політиків про перегляд ухвали Сенату РП від 1990 року та оправдання злочинної депортаційної акції «Вісла» як відверті провокації, скеровані проти українсько-польського примирення та співпраці.
Об’єднання «Закерзоння» висловлює надію, що Сейм Республіки Польща заради торжества історичної справедливості на найвищому державному рівні також дасть об’єктивну оцінку акції «Вісла».       
Сьогодні у складний для України час, коли збройні сили нашої держави захищають не тільки Україну, а й загальноєвропейські цивілізаційні цінності від російської агресії, очевидно що, плюндруючи місця українських поховань у Польщі та польських в Україні чи спекулюючи  політичними оцінками складних історичних подій у недавніх українсько-польських взаєминах, виконавці таких  провокаційних акцій діють в інтересах  Кремля.
Об’єднання «Закерзоння» вважає, що в політичній і правовій оцінці не тільки акції «Вісла», а й в цілому трагічних подій взаємної польсько-української братовбивчої боротьби в 40-х роках минулого століття є неприйнятними подвійні стандарти, а тим більше відверта неправда.
Голова Об’єднання «Закерзоння», Голова Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння»
Володимир Середа
Заступники голови Об’єднання «Закерзоння»:
Голова Львівського суспільно-культурного товариства «Холмщина»
Ірина Гринь
Голова Львівської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина»
Степан Майкович
Голова Львівського  суспільно-культурного товариства «Любачівщина»
Богдан Парадовський
20 квітня 2017 року, м. Львів 

10 апреля 2017

Хорошо живет Шабунин, замечательно живет, никого уже не ловит, ждет пока он сам придет, коррупционер проклятый...

Жизнь у отечественных общественников-борцов с коррупцией нынче пошла под откос, сообщает "ПРѢСТИЖЪ ЭКСПРЕССЪ". Еще недавно реки грантов и материально-технической помощи буквально очередным "девятым валом" накрыла Украину, особенно после "Евромайдана", в результаты которого, как ни странно, все-таки поверили в Европе и по другую сторону Атлантики. И, когда произошел отлив и "волна" отступила, "...на пенном бреге" появилась новая дороговалютная недвижимось, элитные автомобили, приобретенные за "съэкономленные" непосильным трудом...
"Зная, что по очередному "незапятнанному" Виталию Шабунину готовиться журналистское расследование, Сергей Лещенко и прочие несколько дней подряд исписывали "фейсбук" жалобными постами о давлении на них со всех сторон. Но я предлагаю к деталям перейти позже, а сейчас, лучше посмотрите материал и попробуйте опровергнуть озвученные факты", - заявил журналист ТВ "Голос народа" Всеволод Филимоненко, высказав благодарность за предоставленный видеоматериал активистам Алексею Липовецкому и Антону Гриневу.
Напомним, вчера, 9 апреля днем произошел пикет у недавно приобретенного Виталием Шабуниным особняка. Активисты держали в руках плакаты: "Задекларуйся, будь мужиком, не боягузом", "Продай будинок - купи в НАБУ прослушку!", "Віталік! Тікати марно - не знайдуть наші, знайдуть американці!", "Звідки гроші на будинок?" и пр.
Такого внимательного к себе отношения Виталий Шабунин, привыкший сам повелевать общественным вниманием, изобличая мнимых и разных коррупционеров, не ожидал и, выйдя к участникам акции начал им грубить, и угрожать расправой, обвиняя мирно стоящих перед его домом людей в неадекватности.
Как видим на отснятом ТВ "Голос Народа" видео, нервы у Виталия Шабунина далеко не самые крепкие и отвечать на острые вопросы журналистов ему становится все труднее и труднее. Чего гляди и раскроется его истинная, весьма дешевая сущность конъюнктурщика и грантоеда.

"ФАКТb)"

Очередной «Антикоррупционер» из банды Януковича

«Гражданский активист» Игорь Кушнарев, помогавший Януковичу возглавить коррупцию, нынче раздает советы Насирову и Авакову. Общественные деятели и журналисты, ставшие на путь бескомпромиссной борьбы с коррупцией, убеждают нас, что в их рядах априори не может быть жуликов и воров. И любые поползновения со стороны власти как-то контролировать их бурную деятельность, расценивают как наступление коррумпированного чиновничьего аппарата на гражданское общество. К сожалению, они заблуждаются в первом утверждении, и лишь отчасти правы во втором.
Было бы понятно, если бы против нововведения протестовали общественники, у которых много скелетов в шкафу. Но ведь волну протеста в СМИ и соцсетях, беготню с жалобами по посольствах западных союзников устроили те, которым вроде бы скрывать нечего. Понимают ли они, что таким образом выводят из-под удара не столько себя, сколько настоящих «чёрных лоббистов», которые под вывеской общественников-антикоррупционеров берут участи в разграблении государства?
Сейчас об одном из них мы вам расскажем.
Итак, знакомьтесь: Игорь Владимирович Кушнарев, 1966 года рождения, выходец из Луганщины, имеющий одесскую и киевские прописки. По его собственным словам, -председатель Общественной Коллегии по вопросам борьбы с коррупцией Всеукраинской общественной организации «Ассоциация содействия правовой деятельности», член Общественного совета при Министерстве внутренних дел Украины. Является экспертом Общественной коллегии при Государственной фискальной службе Украины.
Согласно публичной справке о персонаже, Игорь Владимирович также журналист, член Международной федерации журналистов, член Национального Союза журналистов Украины (интересно, в МФЖ и СЖУ в курсе, что приняли в свои ряды фигуранта расследований своих же членов? – прим. ред.).
«Добросовестный налогоплательщик, - говорится в справке. - Согласно налоговых деклараций, один из самых крупных частных украинских налогоплательщиков Украины. Распоряжается многомиллионными активами официально. Как агент банка Edmond de Rothschild Suisse S.A., работает с потенциальными клиентами и партнёрами банка, проводит экспертизу документов, инвестиционные и налоговые консультации».
Особо стоит отметить пикантную деталь: в июне 2013 года Игорь Владимирович защитил диссертацию на тему «Антикоррупционная политика современного государства: общетеоретическая и сравнительно-правовая характеристика».
И так, перед нами – успешный бизнесмен, ученый и общественный активист, за последние пять лет, по его же словам, уплативший десятки миллионов гривен налогов. Впрочем, в многочисленных своих интервью и комментариях, раздаваемых прессе, Игорь Владимирович избегает конкретизировать, благодаря каким именно проектам он стал столь богатым. А ведь если сумма уплаченных персонажем налогов за пять лет достигает хотя бы двух десятков миллионов, он должен ворочать астрономическими суммами.
В Госреестре Игорь Кушнарев упоминается учредителем/соучредителем четырех структур. Среди них два небольших частных предприятия, прошедших процедуру ликвидации («Дельта-98» и «Союз хлеборобов «Широковский»), адвокатское бюро имени его хозяина и ЗАО «Международный финансовый союз». Сомнительно, что эти конторы могут генерировать отцу-основателю многомиллионные прибыли.
Возможно, туманные рассказы Игоря Владимировича о своих сказочных богатствах – всего лишь выдумки стареющего чудака. Но еще «дореволюционные» журналистские расследования наводят на мысль, что этот активист-антикоррупционер не врет – вероятно, во времена Януковича он срубил немалые деньжища.
В 2012 году Александру Викторовичу Януковичу кто-то шибко умный подкинул простую, как дверь, идею дополнительного обогащения. Суть её в том, чтобы посадить на предпродажную оценку ВСЕГО имущества в стране свои фирмы. Схема открывала весьма обширные горизонты для сравнительно честного грабежа.
Под это дело подобрали 12 фирм. В большинстве из них учредителями являются их же директора, преимущественно жители сел и поселков Луганской области. Как выяснили журналисты «Деловой столицы», все они, а также несколько жителей Одессы и Донецка, учредивших предприятия-счастливчики, через «несколько рукопожатий» связаны с с нашем героем Игорем Кушнаревым и некой Валентиной Фоменко. Оба они имеют отношение к общественной организации «Ассоциация содействия правовой деятельности».
Валентина Фоменко является директором, а Игорь Кушнарев возглавляет юридический департамент данной организации и еще упомянутый выше антикоррупционный совет. В 2012-м Игорь Владимирович также входил в совет Ассоциации налогоплательщиков и Общественный совет при Государственной налоговой службе. Однако еще более примечательным является совпадение контактных телефонов почти всех учредителей этих 12 компаний. В учредительской паутине директора одних компаний выступают учредителями других и наоборот. То есть можно говорить, что речь идет не о случайных арендаторах одного и того же офиса, а о родственных структурах.
Контактный номер упомянутых 12 компаний связывает абонента еще и с ООО "Империал-СИ", которое известно своим участием в покупке телеканала "Тонис" структурами, приближенными к беглому главе Нацбанка Сергею Арбузову и старшему сыну низложенного президента Александру Януковичу. По сведениям издания "Наші гроші", ООО "Империал-СИ" по состоянию на сентябрь 2011 года контролировалось оффшором "Стейтбург комплекс лимитид" (Кипр).
В свою очередь само "Империал-СИ" совместно с панамским "СВТ менеджмент С.А." на тот момент являлось учредителем ООО "РБ Инвест" (24,36%), ООО "Современное стратегическое управление" (23,61%), ООО "Центр "Фінансовий радник" (24,21%), ООО "Инвестиционные перспективы" (22,91%). Эти четыре структуры совместно владели телеканалом "Тонис". Официально озвученная в СМИ версия о том, что Александр Янукович купил данный телеканал, опровергнута не была.
Спустя год, летом 2013-го, связанные с Кушнаревым подставные лица были использованы при создании «Инвестиционно-трастового банка». Как и все принадлежащие «семье» банки, этот использовался для выдаивания из бюджета рефинансирования и как «прачечная».
Формально на момент создания 100% акций банка принадлежали фирме «Бируанг». Официально среди ее конечных владельцев 11 физлиц. Но на момент создания основным владельцем был бывший член ревизионной комиссии банка «Рыночные технологии» Алексей Кармазин. По информации «Наших грошей», банк «Рыночные технологии», менеджмент которого взялся развивать новый Инвестиционно-трастовый банк, непосредственно входит в орбиту экс-главы МВД Виталия Захарченко. На момент ликвидации в прошлом году «Инвестиционно-трастовый банк» был записан на ООО «ТИС Капитал», учредителями которого являются всё те же подставные люди.
Позже на имя уже упомянутой Валентины Фоменко в Нидерландах была открыта фирма Stichting administratiekantoor LVV. В 2015 году на эту фирму было переписано роскошное имение беглого министра внутренних дел Виталия Захарченко.
Как видим, Игорь Кушнарев «отсвечивает» в схемах косвенно, и, казалось бы, случайно. Ни в одной структуре, прямо завязанной на махинациях, он не фигурирует ни в какой ипостаси. Но люди, замешанные в схемах, так или иначе с ним связаны. Возникает подозрение, что Игорь Владимирович достаточно умен, чтобы грамотно организовать «многоходовочку», оставаясь формально ни к чему непричастным.
На такую мысль наводит официальная биография объекта нашего исследования. Например, в ней сказано, что первую работу он получил в 1983 году, ещё будучи студентом в возрасте 17 лет. Причем, не каким-то подмастерьем, а цельным заместителем начальника планового отдела Ворошиловградского областного производственного объединения «Ворошиловградское автотехобслуживание» республиканского промышленного объединения «Укравтотехобслуживание» при Министерстве автомобильного транспорта УССР. На минуточку: еще несовершеннолетний пацан получил должность, недоступную простому смертному без высшего образования, серьезного опыта и блата.
Уже в следующем году студент-начальник уходит на два года в армию. Притом, что в Луганском машиностроительном институте, где он учился, явно была военная кафедра. Это еще одна странность.
Вернувшись из армии в 1986-м, отучившийся год в институте Игорек был назначен заместителем главного экономиста в «Старобельское специализированное автопредприятие №0305». В 19 лет без профильного образования и уже заместитель главного экономиста. Опять странно.
Спустя три года, в январе 1989-го, он занял пост заместителя директора по финансам Снежнянского винодельческого завода Государственного агропромышленного комплекса Азербайджанской ССР Республиканского промышленного объединения по переработке винограда «Азервиноградпром».
И только в 1992 году, когда за деньги можно было купить всё, Игорь Владимирович наконец-то заканчивает Луганский машиностроительный институт.
Из этого всего можно сделать вывод, что Игорь Кушнарев был непростым парнем из непростой семьи. Все признаки указывают на то, что он – отпрыск влиятельной номенклатурной семьи, при этом, как говорится, не без мозгов. В середине 1980-х, когда он начал свой трудовой путь, началось формирование новой «элиты», представляющую собой спайку партийных «шишек», «красных директоров», «цеховиков», верхушки советских спецслужб, представителей «воров в законе» вместе с прочими криминальными «авторитетами». Оттуда родом Виктор Янукович, Ринат Ахметов, Петр Порошенко, Владимир Путин и другие «сливки» постсоветского общества.
Дальше в биографии Кушнарева идут сплошные недомолвки и намеки. Упоминаются «достижения» на научной ниве, но про бизнес – лишь в общих словах – без конкретики и названий: «создал ряд финансовых компаний», «инвестировал», «занялся правовой деятельностью».
Теперь этот человек занимается «борьбой с коррупцией». Очень интересно, не так ли?

"ФАКТb)"

Мазур не стесняясь разворовал 30 млн гривен в Борисполе

Известный своими аферами коррупционер времен Януковича Андрей Мазур оказался причастен к очередному разграбления аэропорта Борисполь. На этот раз Андрей Николаевич Мазур может сесть на солидный срок.
Сотрудники Службы безопасности Украины совместно с Бориспольской местной прокуратурой разоблачили хищения почти тридцати миллионов гривен менеджментом государственного предприятия «Международный аэропорт «Борисполь», информирует Антикор.
Чиновники аэропорта заключили с коммерческой структурой контракт стоимостью более девяносто миллионов гривен на строительство насосно-фильтрационной станции горюче-смазочных материалов.
Станция относится к объектам критической инфраструктуры, а ее строительство утвержден планом развития аэропорта «Борисполь».
Правоохранители установили, что менеджмент госпредприятия в конце 2015 года перечислил бизнесменам более двадцати восьми миллионов гривен авансового платежа.
Сотрудники спецслужбы задокументировали, что строительство объекта до сих пор не начато. Государственные средства через ряд фиктивных фирм выведены организаторами сделки в «тень».
Во время обысков в офисных помещениях аэропорта и коммерческих структур оперативники СБ Украины обнаружили печати фиктивных фирм, компьютеры с установленными системами «Клиент-Банк» и изъяли финансовую и бухгалтерскую документацию, свидетельствующую о незаконном присвоении денег аэропорта «Борисполь».
Наложен арест на счета коммерческих предприятий, которые были задействованы в проведении финансовой сделки.
Открыто уголовное производство по ч.5 ст.191 Уголовного кодекса Украины. Продолжаются неотложные оперативно-следственные действия.

"ФАКТb)"